Сергій Сергєєв-Ценський, письменник

Далеко не всі павлоградці знають, що класик російської літератури, автор епопей «Севастопольські жнива» і «Преображення Росії» Сергій Миколайович Сергєєв­-Ценський починав свій творчий шлях у Павлограді. Тут він вперше використовував псевдонім, додавши до прізвища ще одну частину – Ценський.

Сергій Сергєєв­-Ценський (справжнє прізвище Сергєєв) народився 30 вересня 1875 року в селі Преображенське Тамбовської губернії, в сім’ї учителя. Батько був великим любителем читання, що й вплинуло на Сергійка. Він виховувався на віршах Пушкіна, Лермонтова і байках Крилова. Багато з них вивчив напам’ять, а в сім років став сам складати вірші.

Після закінчення гімназії Сергєєв­-Ценський вступає до Глуховського вчительського інституту, де продовжує писати вірші. Багато з віршів цього періоду пізніше ввійдуть у його перший поетичний збірник. Закінчивши інститут, Сергєєв­-Ценський отримує призначення до гімназії, але за власним бажанням відбуває військовий обов’язок. Тільки через рік він стає учителем російської мови в Кам’янець­-Подільському. Майбутній класик розумів, що для творчості необхідне знання життя, тому він часто змінював «навколишнє оточення і пейзаж». Він працює в Харківському, Одеському, Московському навчальних округах, Павлограді і Тальсені (під Ригою).

На початку 20 століття, у 1900-­1902 роках, Сергєєв­-Ценський працював у Павлограді учителем фізики в гімназії на вулиці Дворянській, нині Радянській. Нині в цьому будинку розташований Палац творчості дітей та юнацтва. Письменник пропрацював у нашому місті не дуже довго, проте встиг за цей час відправити у «велике життя» кілька випусків гімназистів. Тоді ж у Павлограді розгорнулася його дружба з сім’єю учителя і художника Михайла Сапожникова. Сергєєв­-Ценський разом із Сапожниковим часто ходив на етюди. Згодом члени сім’ї Сапожникова стали прототипами образів роману «Шукати, завжди шукати».

Маловідомим до певного часу був той факт, що у велику літературу Сергєєв-­Ценський увійшов з книгою віршів, виданій у Павлограді. Його перший поетичний збірник «Думи і мрії» був надрукований саме тут у 1901 році, в ньому він уперше використав свій псевдонім. У той період поліграфічна база Павлограда була досить значною. Крім названої збірки, тут вийшла монографія в добротному переплетенні «Історія Керч-­Єнікольського 134 піхотного полку» й інші книги. Нині «павлоградські» видання стали великою бібліографічною рідкістю. Сергій Сергєєв­-Ценський у 1953 році надіслав завідуючій павлоградською міською бібліотекою Ф. Анциферовій лист із проханням допомогти розшукати втрачену книгу. Але пошуки так і не увінчалися успіхом.

У павлоградський період життя Сергєєв­-Ценський дуже багато часу приділяв літературній роботі. У 1902­-1904 роках він написав такі твори, як «Тундра», «Щастя», «Вірю», «Маска», «Погост» та інші. Літературознавці вважають, що в деяких із них (наприклад, «Маска») Сергєєв­-Ценський використовував павлоградський матеріал.

Педагогічна діяльність письменника закінчилася в Павлограді. Потім він переїхав до Криму. Там він побудував дачу в Алушті, де й прожив до кінця своїх днів, повністю віддаючись письменницькій та суспільній роботі.

Перебування у діючій армії під час російсько-­японської війни, в перший рік Першої світової війни, дало письменнику великий матеріал для роману «Поручик Бабаєв», повістей «Пристав Дерябін» і «Батенька», епопей «Севастопольські жнива» і «Преображення Росії». Своїм визнанням письменник зобов’язаний Куприну, який переконав його приїхати до Петербурга, щоб опублікувати там свої книги. Твори Сергєєва­-Ценського відразу ж привернули увагу і читачів, і критиків. У період революції і громадянської війни він писав мало. З 1923 року звертається до історичних тем (п’єси, повісті і романи про Пушкіна, Лермонтова і Гоголя). У 30­-ті роки вийшли друком повісті «Щасливиця», «Маяк у тумані», розповіді «Російський рахунок», «Воронята» та інші. У роки Вітчизняної війни Сергєєв­-Ценський пише публіцистичні статті, розповіді про героїв-­сучасників (збірник «Справжні люди»), романи «Брусилівський прорив» і «Гармати заговорили». До кінця життя Сергій Сергєєв-­Ценський залишався активно чинним письменником, працюючи над останніми романами епопеї «Преображення Росії». Помер він 3 грудня 1958 року у віці 83 років в Алушті.

У Павлограді є вулиця, названа на честь класика, який прожив тут кілька років.

Из книги «Павлоград 1784-2004»

Больше фото смотрите в галерее «Ретро Павлоград»

Все права на материалы охраняются в соответствии с законодательством Украины.
ВНИМАНИЕ!
Перепечатка материалов сайта разрешается только c письменного согласия издательства "Популярные Ведомости"
и при наличии активной ссылки непосредственно на страницу-источник материала.


e-max.it: your social media marketing partner



Похожие новости:
Новые новости:
Новости опубликованные ранее:

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

  • 11.10.2016 12:56
    а замість теплотрас інд газове. і дворові газові котельні чи вугільні пересувні в садики, школи ...

    Подробнее...

     
  • 10.10.2016 13:45
    У нас в первый год всех кур в таком курятнике сожрали, то ли собака то ли лиса. Если есть вероятность ...

    Подробнее...

     
  • 09.10.2016 16:33
    Клипса у нас ЖЕЛТАЯ :)

    Подробнее...

Нужна ли Павлограду искусственная новогодняя елка?

Да, это позволит экономить бюджет и беречь природу - 67%
Нет, главная елка города должна быть натуральной - 25.5%
Мне все равно/не могу определиться с ответом - 7.4%

Результаты: 94
Голосование на этот опрос закончилось