-
Читайте в ПВ

Подписчиков

А так же вы можете подписаться на E-mail рассылку свежих новостей заполнив форму

Введите Ваш E-mail:

Случайное фото

(1 голос, среднее 5.00 из 5)

або Про переваги справжнього народовладдя

Зараз, у часи суспільної пасивності і апатії, розчарування і недовіри до усіх гілок влади, не гріх озирнутися назад і, можливо, навіть повчитися у наших попередників тому, як вони вирішувати ті чи інші складні питання. Адже багато з проблем недавнього минулого дуже співзвучні з нинішніми. Але тоді їх долали набагато успішніше, ніж зараз наше покоління. Про те, як це було, розповідає стаття активного учасника суспільного життя 90-х років Лариси Охотник (у той час вона була заступником голови Павлоградської райради).

З середини 50­х років Павлоградский район став центром нового вуглевидобувного регіону ­ Західного Донбасу. Будівництво шахт розширювалось, країна просила вугілля. Унікальність полягала у тому, що у світовій практиці будівництво шахт у долині річок не здійснюється.

Це викликало екологічні зміни: щезли деякі поля, луки, сади, села; відбулось просідання землі, порушився гідробаланс.

Тривожна статистика 1990 року

І от, у 1990 році районна рада, виконавчий комітет, районні служби, виконкоми Вербківської і Богданівської сільських рад, керівники господарств порушили питання загрозливої екологічної ситуації в районі. У вересні 1990 року на обговорення третьої сесії районної ради 21-го скликання було винесене питання “Про екологічний стан у районі і заходи по його докорінному покращенню”.

На сесії демонструвався аматорський депутатський відеофільм “Що їмо? Що п’ємо? Чим дихаємо? Екологія - тривоги і надії” про екологічні наслідки спільного з шахтами “господарювання” на павлоградській землі.

Аналіз природоохоронного стану землі, водних джерел, лісонасаджень, повітря був загрозливо невтішний. Ось, до яких висновків тоді дійшли.

Земля. Зникло село Благодатне і частина села Вербки. Підтоплені сільгоспугіддя, пасовиська, тваринницькі ферми в колгоспі “Рассвет”, в радгоспах ім. Б. Хмельницького і “Павлоградський”.

Виведено із сільськогоспо-дарського обігу 6 тисяч гектарів землі (це приблизно площа угідь дуже великого колгоспу або двох середніх). Збитки склали 120 млн крб.

Рекультивовано, повернуто району 208 га, тобто тільки 3,4%.

У селі Морозівське повністю щезла питна вода, підтоплені будинки в результаті негативного впливу переповненого накопичувача відходів центральної збагачувальної фабрики.

Із введенням у дію каналу “Дніпро-Донбас” і системи зрошування 14 тисяч гектарів землі з’явилися заболочені ділянки і загроза підтоплення села Терни.

В ряді колгоспів, радгоспів земля постраждала від інтенсивного зрошення земель: тривав процес вимивання корисних речовин, мінералізація ґрунту, заболочування окремих ділянок. Для підтримки постійної родючості ґрунту, стабільного шару гумусу необхідно щороку вносити на кожний гектар не менше
10 тонн органічних добрив. У колгоспах “Рассвет”, “Росія”, ім. Мічуріна - лише 2,2-3,5 тонни.

Наймані бригади нашпиговували землю отрутохімікатами, окремі ділянки - в карантинних бур’янах. Мають місце факти невмілого, неграмотного, безвідповідального ставлення до збереження і використання мінеральних добрив, отрутохімікатів. У районі виявлено близько 50 тонн заборонених отрутохімікатів.

Водні джерела. Річка Самара (у минулому - повноводна красуня) забруднена, частково змінилося русло ріки. Вміст окремих компонентів у річковій воді перевищував норму в десятки разів.

Відпрацьована вода (“супер-суміш” елементів таблиці Менделєєва) з семи шахт надходила у балку Свідовок без протиаварійного, природоохоронного обладнання. Тоді через небезпеку, що дамби не витримають 7 млн м3 нечистот, облвиконком пішов назустріч пропозиції об’єднання “Павлоградвугілля”: своїм рішенням дозволив викид шахтних відходів у річку Самара.

Проектанти запропонували черговий унікальний експеримент: перекачувати по трубопроводу шахтні води з балки Свідовок у Левенцовські порожнини, підземні горизонти на глибину 600 метрів на території земель радгоспу “МЮД” села Чаплинка. Про обмежені запаси прісної води у нашому регіоні і взагалі по Україні ніхто не говорив.

У заповідній зоні Булахів-ського лиману, по берегах річок з’явилися звалища побутових відходів, розорювалия береги, водоохоронна зона забруднюється відходами тваринницьких ферм. Не здійснювались заходи по залуженню, закріпленню деревонасадженнями водоохоронної зони.

Лісонасадження. Станом на 1990 рік у районі 8 тис. га лісонасаджень державного лісного фонду, 6 тис. га - полезахисні, водоохоронні, балочні ліси (в той час у Павлоградський район входила територія Юр’ївського району).

Щоб легше дихалося, району необхідно було 45 тис. га лісонасаджень. Через шахтні підробки загинуло 340 га лісів, небезпека знищення 1400 га лісу.

Повітря. Небезпечні викиди з павлоградських підприємств у атмосферу загрожували жителям сіл В’язівок, Вербки, Межиріч, Новоселівське…

Лікарі були стурбовані: у 1990 році захворюваність жителів району злоякісними пухлинами зросла на 30%, 52% школярів мали патологію щитовидної залози. Питання хвилювало всіх.

У здійснення природоохоронних заходів включився район

Депутати 80-х - початку 90-х років були особливими. Тоді до органів влади люди обрали найкращих своїх представників з усіх куточків великого району: передовиків виробництва, активних, цілеспрямованих, принципових. З виборцями вони радились постійно. До сесії районної ради завжди готувалися. Завчасно депутати отримували роздатковий матеріал “Тривожна статистика”, проект рішення. Проводилися засідання постійних комісій з конкретними пропозиціями по обговорюваному питанню. І акумульовані пропозиції депу-татів, професіоналів, керівників районних служб по виходу із проблемного становища поповнювали своєрідний, цікавий по своїй суті “банк ідей”.

У вересні 1990 року на сесію райради були запрошені голова Павлоградського виконкому, гендиректор і провідні фахівці об’єднання “Павлоградвугілля”, вчені з відповідних кафедр Дніпропетровського гірничого, сільськогосподарського інститутів, Держуніверситету, гідрогеологи Павлоградської геологорозвідувальної експедиції, представники облвиконкому, обласного комітету по охороні природи, керівники відповідних районних служб. Необхідно було звернути увагу промисловців та обласного керівництва на проблеми села.

Це була справа району

Велика роль у справі вирішення екологічних проблем у той напружений час належала голові районної ради, депутату Верховної Ради Української РСР Василю Сухому, голові виконкому Івану Гладуну, заступнику голови Івану Бові, спеціалістам санепідстанції (Л. Касьяновій, О. Бондаренко), геологорозвідувальної експедиції (В’юн), керівнику лісомеліоративної станції Н. Зинов’євій, начальнику станції захисту рослин Г.Кондрачуку, головам Богданівської і Вербківської сільських рад, керівникам господарств Л. Шляхтіну, І. Білобороді, М.Панковиченку, головам виконкомів О.Крупкіну, Н. Гордиченко, Баранову і багатьом іншим. Район включився у здійснення природоохоронних заходів.

Кілька робочих нарад з запрошенням вченого люду, представників проектних інститутів були присвячені одному з кульмінаційних моментів принципової позиції депутатів, керівників, спеціалістів заради майбутньої долі жителів району. Вони аргументовано не погоджувались із вже готовою і навіть з кимсь узгодженою проектною документацією по прокладанню трубопроводу від балки Свідовок до села Чаплинка для перекачування відпрацьованої шахтної води у підземні порожнини.

Чому ніхто не потурбувався про очисні споруди для відпрацьованої води і технологію замкнутого циклу її повторного використання? Кабінетний проект перекачування “супервідходів” через родючі землі і села великого району був рішуче засуджений на сходах жителів сіл Вербки і Чаплинка.

Через 20 з лишком років подякуємо депутатам районної, сільських рад, бійцівським якостям молодих керівників радгоспу “МЮД” і колгоспу “Рассвет” Леоніду Гудожнику, Миколі Панковиченку і багатьом іншим. Вони рятували район від екологічної невизначеності.

Район наполягав на узгодженні з сільськими радами і здійсненні по кожній шахті природоохоронних заходів, прискоренні впровадження новітньої технології видобутку вугілля з послідуючою забутовкою породи. Були вжиті конкретні заходи в господарствах району по ефективному використанню землі, внесенню органічних добрив, створенню полезахисних насаджень, обладнанню складів для отрутохімікатів. Облвиконком, “Облводгосп” виділили кошти, визначили обсяг робіт по зниженню рівня ґрунтових вод у с. Морозівське, відверненню негативного впливу накопичувача збагачувальної фабрики.

Вжила дієві заходи до посадових осіб, які ігнорують природоохоронне законодавство, прокуратура району. Районна і сільські ради, керуючись законом “Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве самоврядування”, прийняли рішення про штрафні санкції за забруднення навколишнього середовища.

За ініціативою постійної комісії по охороні природи райради проведені екологічні суботники восени 1990 року, весною 1991 і 1992 років по встановленню водоохоронної зони, залуженню берегів річок, висадженню дерев, санітарному впорядкуванню території населених пунктів. Така робота збудила громадську свідомість жителів району щодо екологічних проблем.

На сесії районної ради 21 травня 1992 року в порядку контролю було заслухано питання про хід виконання рішення, ухваленого у вересні 1990 року. Акцент - на недоліках.

У прийнятому 21 травня 1992 року рішенні з’явився радикальний пункт: “10. Звернутись до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів про вирішення питання встановлення чітких меж діяльності шахт на території району, припинення шахтних підробок на території населених пунктів”.

Більш як 20 років минуло. Час змінився, форми власності інші, люди інші… Земля, рідна, павлоградська в нас одна. Забагато для нас: шахти, хімзавод з його цехом гідророзмиву, аміакопровод, магістральний газопровід, всілякі щогли мобільного зв’язку…

Уроки минулого з моєї позиції: обережно з проектами техногенного втручання у природні процеси. Проаналізуємо:

- Чорнобильська АЕС чомусь споруджена у річковій зоні;

- дніпровські греблі поблизу великих міст;

- підземна утилізація боєприпасів у Новобогданівці з наступними підземними подвижками і великими аваріями у донецьких шахтах;

- підтоплення в зоні штучно створених ставків і каналу “Дніпро-Донбас”;

- вивезення піску з водоохоронної зони павлоградських річок…

Чи були альтернативи у цих проектів з огляду на екологічну передбачуваність?

Лариса Охотник

На фото: Територія біля річки Свідовок поблизу шахти “Павлоградська” (з сайту http://io.ua).





Похожие новости:
Новые новости:
Новости опубликованные ранее:

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

  • 26.08.2014 14:17
    Человек, не помнящий своего прошлого, не имеет права на будущее

    Подробнее...

     
  • 22.08.2014 13:32
    Дуже дякую, що висвітлюєте патріотичні теми, це цікаве та потрібне!!!!! Слава Україні!!!!!

    Подробнее...

     
  • 20.08.2014 08:29
    Молодці!!!!! Не чекають допомоги від держави/тітки/щ е когось, а змогли піднятись самІ!!! Честь і ...

    Подробнее...

Доверяете ли вы своему депутату в городском совете?

Регион

Суббота, 30. Август 2014
Пятница, 29. Август 2014
Четверг, 28. Август 2014